Історична довідка

У квітні 1945 радянські війська впритул підійшли до меж Берліна.
Німецькі війська займали оборону уздовж західних берегів рік Одер й Нейсе. На підступах до Берліна й у самому місті було зосереджене угруповання військ, що мало у своєму складі 62 дивізії. Це угруповання нараховувало біля мільйона чоловік. Сам Берлін також був перетворений у найсильніший укріплений район і підготовлений до ведення вуличних боїв. 
Радянські війська до початку операції нараховували 149 стрілецьких й 12 кавалерійських дивізій, 13 танкових й 7 механізованих корпусів, 15 окремих танкових і самохідних бригад, загальною чисельністю більше 1900000 чоловік. В операції брали участь 1-а й 2-а армія війська Польського, що нараховували 10 піхотних й 1 танкову дивізію, а також 1 окрему кавалерійську бригаду, загальною чисельністю 155 900 чоловік.
29 квітня почалися бої за Рейхстаг, який обороняли біля тисячі чоловік. Після декількох атак підрозділам 171-ої й 150-ої стрілецьких дивізій удалося зайняти будинок уже вночі. 30 квітня о 14-ій годині 25 хвилин лейтенант О. Берест та сержанти М.Єгоров і М. Кантарія підняли над Рейхстагом Прапор Перемоги. Проте в офіційній радянській історіографії Прапор Перемоги вважався встановленим лише М.Єгоровим і М.Кантарією, а прізвище О.Береста несправедливо замовчувалось.

Прапор Перемоги, встановлений 1 травня 1945 року над Рейхстагом, і призначений саме для цієї події, був розміром 82 на 188 сантиметрів. На ньому було зображено головні атрибути радянської влади — п'ятикутну зірку, серп та молот. Всього було виготовлено дев'ять таких прапорів, адже в завершальній операції Великої Вітчизняної війни на Берлін наступало дев'ять радянських дивізій.

Виготовити Прапори Перемоги наказав командуючий 3-ї ударної армії генерал-полковник Василь Кузнецов. Виготовили їх під керівництвом С. Голікова. Художник В. Бунтов намалював емблеми та проставив номери прапорів, а держаки виготовив О. Габов. Вночі 22 квітня від імені Військової ради армій прапори було вручено представникам стрілецьких дивізій. Прапор Перемоги під номером 5, який пізніше і було встановлено над Рехстагом, був переданий 150-тій стрілецькій дивізії, під командуванням генерал-майора Василія Шатилова  [катринка 5]. 

7 травня о 2:41 ночі в Реймсі, був підписаний акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Від імені союзників акт про капітуляцію підписали: генерал Вальтер Беделл Сміт, генерал І. Суслопаров (як свідок) за СРСР і генерал Франсуа Севез за Францію. Від Німеччини його підписали адмірал Фридебург і генерал Йодль.

8 травня о 22:43 за центральноєвропейським часом (9 травня о 0:43 за московським часом) генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, а також представники німецьких ВМС, що мали відповідні повноваження від Деніца, підписали Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини, що ознаменувало закінчення Великої Вітчизняної війни.

За узгодженням між урядами СРСР, США й Великобританії була досягнута домовленість уважати процедуру в Реймсі попередньою. Проте, у західній історіографії підписання капітуляції німецьких збройних сил, як правило, зв'язується із процедурою в Реймсі, а підписання акту про капітуляцію в Берліні йменується його «ратифікацією». 8 травня 1945 року вийшов Указ Президії Верховної ради СРСР, де сказано, що 9 травня — «Свято Перемоги»  та неробочий день. 
Наприкінці 1940-х років Сталін скасував святкування цього дня.  З огляду на перемогу у війні весь народ, особливо фронтовики, очікували на пом'якшення сталінського режиму, чого Сталін робити не збирався. Відновили ж його святкування лише після того, коли за часів хрущовської відлиги народ дихнув трохи вільніше і зажив заможніше, вже в часи раннього Брежнєва. У Радянському Союзі (і, відповідно, на теренах Української РСР) День Перемоги був оголошеним неробочим днем Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1965 року як «Свято Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.»

У 1991 році до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР були внесені зміни і в переліку святкових днів 9 травня було зазначено як «День Перемоги».